Ключовим питанням усіх українських громад з початку повномасштабного російського вторгнення є питання безпеки. У залежності від області рівень небезпеки від воєнних дій в громаді різний, однак суть безпекових питань – однакова – людям необхідні безпечні послуги, житло, інфраструктура, робота, довкілля. На цей час в Україні не було запроваджено комплексного підходу до питань безпеки в громадах, радше існували та існують самостійні ініціативи, на час війни – ad hoc діяльність з боку держави, волонтерів, громадських організацій.
Для того, щоб громади були стійкими, щоб жителі почувалися безпечно, щоб люди могли повертатися до деокупованих громад необхідна зміна підходів до побудови безпечних громад в Україні – необхідне формування цілей державної політики для безпеки громад, комплексність підходу та стандартизація – уніфікація розуміння, що таке безпечна громада, які компоненти обов’язково мають функціонувати, які індикатори можуть показати рівень безпеки в громаді.
Громадські організації консолідуються задля постійного обміну інформацією, задля адвокації, інших спільних дій щодо створення більш безпечних середовищ в українських громадах.