Наша місія

Організації громадянського суспільства у сфері доступу до правосуддя занепокоєні станом дотримання прав людини, рядом змін у сфері доступу до правосуддя, зумовлених появою виклику COVID-19 та введенням карантинних заходів. Аналізуючи ті суспільні зміни, що відбулися, розуміємо, що на даний момент ключовим є йти на випередження тим проблемам, які неминуче з’являться як за умов продовження карантину, так і в перехідний період, який може суттєво затягнутися.  В умовах очікуваної економічної кризи, безробіття, посилення державного контролю, переходу значної частини  суспільства у активний режим в мережах (і пов’язані з цим проблеми, як-от: кібербулінг, нові форми дискримінації, кіберзлочинність тощо), розуміння  особливої вразливості маргіналізованих груп у суспільстві

Перший модуль навчальної програми для громадських радників («Права людини»), зокрема, включає базові знання щодо концепції «прав людини», ідентифікації порушення прав людини, а також набір алгоритмів щодо дій у випадку порушень цих прав; він також охоплює розуміння поняття “дискримінація” та її видів тощо. Частина модулю перенесена у режим онлайн навачання, де майбутні громадські радники отримують знання щодо найбільш актуальних правових питань для громад, зокрема, щодо захисту прав споживачів; розуміння обставин та наслідків укладання контрактів, у тому числі, кредитних та онлайн купівель; навички щодо формування бюджетного процесу та використання інструментів впливу на владу тощо. Загальну інформацію про програму ви можете знайти за

З перших днів поширення коронавірусу, громадські радники сприяють ліквідації наслідків та запобіганню поширення COVID-19 в громадах України. Так, за результатами опитування, проведеного українськими параюристами у 16 областях України, станом на початок квітня 2020 року найпоширенішими правовими запитами людей на відновлення прав, порушених в умовах поширення COVID-19 були такі: порушення трудового законодавства (звільнення працівників, невиплата заробітної плати, випадки примусового відправлення у відпустки за власний рахунок); порушення прав пацієнтів (медичні заклади відмовляються надавати послуги хворим; через відсутність транспорту виникають труднощі з відвідуванням медичних установ та аптек); порушення прав медичних працівників (неналежне забезпечення засобами індивідуального захисту та лікування; недотримання правил протиепідеміологічної поведінки пацієнтами);