Киянина 8 місяців “мучили” у військкоматі через діагноз, поки за нього не заступився адвокат

Молодому чоловікові  під різними приводами відмовлялися видати тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, без якого неможливо ні до навчального закладу вступити, ні працевлаштуватися. Відстояти свої права хлопцю вдалося лише коли за справу взявся адвокат, який закінчив курс із захисту потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті.

Історія ця почалася  минулого року в одному з військкоматів  Києва. Ті, хто бував у подібних установах, знають, що там можна відчути  вороже ставлення без жодних на те підстав. А військово-лікарська комісія (ВЛК) так взагалі більше схожа на якийсь рабовласницький ринок, де людей обмацують , дивляться зуби, а потім роздають “власникам”: “Цього низькорослого – в танкові війська, здорованя в десантно-штурмові, а” ботаніка” в ракетні”. І, уявіть, у  такій принизливій ​​обстановці лікар перед усіма призовниками зачитує діагноз хлопця і коментує: “Таких як ти, хворих СНІДом, в армію не беруть!”. Після цього хлопця з ВІЛ-позитивним статусом під різними приводами змушують побігати по кабінетах, а потім і зовсім відправляють в “кругосвітню подорож” медустановами. Коли ж він нарешті збирає всі довідки та документи, які від нього вимагають, у військкоматі все одно відмовляють у видачі тимчасового посвідчення військовозобов’язаного (киянину воно було вкрай необхідно для вступу до навчального закладу). Від нього вимагають додатково пройти планове лікування в центрі для людей з ВІЛ-позитивним статусом, який нікого на стаціонар не приймає через  пандемію коронавірусу. Опинившись в тупиковій ситуації, хлопець попросив  допомоги у адвоката Сергія Телешева. Той погодився попрацювати з ним безплатно.

“Досить давно беру частину справ безкоштовно, в якості “соціального навантаження”. Для  мене немає різниці, до якої вразливої категорії відносяться мої клієнти. Просто, якщо бачу, що людині дуже потрібна моя допомога у вирішенні якоїсь серйозної правової проблеми, то я її надаю. В даній ситуації в діях співробітників військкомату були явні ознаки злочину, передбаченого статтею 161 кримінального кодексу України “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками”, – пояснює випускник навчального курсу  “Захист від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті”, адвокат Сергій Телешев.

автор фото: hromadske.radio

Проблему вдалося вирішити в досудовому порядку. Сергій зв’язався з керівником ВЛК вищого рівня, щоб зрозуміти алгоритм проходження комісії та збору необхідних документів, а потім зустрівся із заступником начальника військкомату, в якому киянину відмовлялися видавати посвідчення. Останньому він пояснив, як співробітники установи порушили закон і яка відповідальність їм загрожує, якщо справу розбирати крізь призму дискримінації. Сторони порозумілися і не стали доводити справу до суду. Молодий чоловік  у підсумку за день взяв ще одну довідку та отримав своє тимчасове посвідчення (вся ця історія тривала з квітня по грудень).

За словами адвоката, до нього нерідко звертаються люди, які зазнали прояви дискримінації, проте довести її виявляється складно. Також фахівець зізнається, що у його практиці майже не виникає потреби посилатися на  статті, які передбачають відповідальність за злочини, вчинені з мотивів нетерпимості. Тому, поки що він  використовує інші правові механізми.

Низку прогалин у чинному законодавстві, які заважають якісно розслідувати злочини, вчинені з мотивів нетерпимості , виявила група експертів під час дослідження, яке здійснила Українська фундація правової допомоги спільно з партнерами.  

“Стаття 161 КК України не містить пояснень, які саме дії є такими, що розпалюють ворожнечу чи ненависть, принижують національну честь або ображають почуття громадян, які вислови є мовою ворожнечі. Також перелік захищених ознак, які в ній закріплені, не поширюється на низку вразливих груп, серед яких і ВІЛ-позитивні люди. А головне, що в Україні поки відсутній єдиний підхід у фіксації та розслідуванні злочинів, вчинених з мотивів нетерпимості. Все це призводить до того, що справи перекваліфіковують або закривають (з 2015 по 2020 роки з 597 кримінальних проваджень за статтею 161 КК України до суду дійшло лише 21)”, –  розповіла координаторка проектів Української фундації правової допомоги Шейлат Афолабі.

Найближчим часом ми опублікуємо звіт за результатами цього дослідження та спробуємо знайти вихід з ситуації, що склалася. Одночасно ми просимо людей, які зіштовхнулись із  дискримінацією, не залишатися наодинці зі своєю проблемою, а повідомити про неї експертам програми “Захист від дискримінації” Української школи практичних знань з питань доступу до правосуддя. Часто вирішити проблему можна навіть не звертаючись до суду, що неодноразово демонстрували випускники навчального курсу із захисту потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті*. 

*Довідково:

Навчальний курс «Захист потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті» був реалізований Української фундацією правової допомоги спільно з Центром «Соціальна дія», Адвокатським об’єднанням «ПРОВЕ», Регіональним центром прав людини за підтримки Програми «Права людини та правосуддя»  Міжнародного фонду «Відродження».

НАПИШІТЬ НАМ




Дякуємо!
Скоро ми зв’яжемося з вами!